В Охтирці пройшов мітинг-реквієм «Уклін кобзареві» |
||||
|
 22 травня, 150 років тому, прах Тараса Шевченка було поховано саме там, де заповів Великий Кобзар. Помер Тарас Григорович у Санкт-Петербурзі і був там третього дня похований на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану поету ,письменнику, художнику прийшли Достоєвський, Лєсков, Салтиков-Щедрін, Тургенєв, Некрасов, представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі - художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські вирішили виконати волю поета - поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були: "До Канева...". Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. І 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева - в місці, яке відповідало його "Заповіту". Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією. В Охтирці пам'ять пророку українського народу вшанували під час мітингу-реквієму “Уклін Кобзареві”. Відкрив захід секретар міської ради Олександр Цілуйко. У своєму виступі він відзначив велику роль поета, художника, громадського діяча Тараса Шевченка у становленні свідомості українців. Голова міського осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” Олександр Скиба допоміг повернутися у давні часи, дізнатися про те, що відбувалося багато років тому. Згадав про нашого земляка живописця Никанора Онацького, який сприяв спорудженню пам'ятника Кобзареві у Сумах. У його спогадах збереглися відвідування Канева, Тарасової гори. Були часи, коли за шанування пам'яті Тараса Гигоровича переслідували, однак це не зменшило число тих, хто проходив вклонитися до Чернечої гори. Збагатила знання про важливу дату і Людмила Міщенко, науковий співробітник Охтирського музею. Розповіла про те, як у нашому місті вперше з'явився “Кобзар”. Ведуча мітингу, керівник народного театру української пісні “Калина” Катерина Макаренко, також запросила до погруддя художницю Людмилу Батаніну, вихованку центру дитячо-юнацької творчості Аню Макаренко. Слова Кобзаря, що линуть під звуки бандури, можна слухати серцем. Бандуристка Антоніна Тесля подарувала присутнім пісню “Зоре моя вечірняя”. За підрахунками дослідників, на творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів, а кількість творів на слова Шевченка сягає понад півтисячі. “Думи мої думи мої”, “Сонце заходить” - композиції з репертуару академічного хору районного будинку культури. Лягають квіти до погруддя Кобзаря, плетуть вінок вдячності і шани. Нагадують про те, як писав Іван Драч, Йшла вперше Україна по дорозі У глибину епох і вічних зльотів — Йшла за труною сина і пророка. За нею по безсмертному шляху Ішли хохли, русини, малороси, Щоб зватись українцями віднині. |
| Останнє оновлення ( П'ятниця, 09 грудня 2011, 15:07 ) |
