Ветерани Охтирщини відвідали тисячолітній Переяслав-Хмельницький |
||||
|
 У визначений день до приміщення Охтирської районної бібліотеки під'їхав високий, пофарбо-ваний у яскраві кольори автобус. Велика група переважно літніх охтирчан займала в ньому місця. Захід, який було заплановано, до суто бібліотечної роботи безпосереднього відношення ніби й не має — але то лише на перший погляд. Справа в тому, що наша районна бібліотека стала справжнім центром культурно-просвітницького життя для жителів міста й району. Колектив на чолі з керівником Централізованої бібліотечної системи Ольгою Андоленко неодноразово брав участь у масштабних конкурсах, отримував перемоги, міжнародні гранти, а разом з ними і матеріально-технічні засоби, що відчутно підвищують результативність діяльності закладу. І ось — ще одна сходинка в розвитку. Комунальний заклад “Охтирська районна централізована бібліотечна система” взяв участь у великому гуманітарному проекті проекті “Зустріч поколінь”, який фінансується німецьким фондом “Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє”. У рамках проекту здійснено вже немало корисних заходів, спрямованих у тому числі і на роботу з представниками покоління, котре пережило страхіття Великої Вітчизняної. . Щоб показати свою шану і вдячність людям, на долі яких випало стільки нещасть, подарувати їм нові враження, організатори проекту влаштували для жителів Охтирки і району, постраждалих від нацистської окупації, поїздку до Переяслава-Хмельницького. Матимуть змогу побачити немало цікавого в районному центрі Київської області, де працює майже три десятка музеїв — це своєрідний рекорд для населених пунктів такого рівня. З ветеранами вирушили також деякі активісти бібліотечного культурно-просвітницького центру та керівник районної ветеранської організації — партнера проекту — Тамара Кучеренко. Ще одним партнером гуманітарного проекту виступило ПП “Скрипник-Тур”, яке здійснювало перевезення. Слід сказати, що його керівник, Василь Миколайович, разом з дружиною та водієм на час поїздки намагались створити для її учасників якомога комфортніші умови. І на зупинках, і під час руху по черзі вели розповіді про найцікавіші місця, які проїжджали. Досвід екскурсійної роботи родини Скрипників значний, мають багато цікавої інформації про різні регіони. Навіть непримітні перехрестя кількох доріг, тихі водойми, чи й деякі дерева спонукають екскурсоводів до окремих оповідок. Почули учасники поїздки, про те, що невелике село Веприк на Полтавщині дало країні немало особистостей, зокрема, конструктора бронетехніки та ядерної зброї Миколу Духова, одного з основоположників ботаніки і фітотерапії Нестора Амбодик-Максимовича, чемпіонку мюнхенської Олімпіади Катерину Куришко — не лише в столицях народжуються видатні постаті. Районний центр Гадяч виділяється тим, що з ним пов'язане життя і творчість таких відомих людей як Леся Українка, Панас Мирний, Микола Драгоманов. В недалекому звідси селищі Чорнухи народився філософ і поет Григорій Сковорода. А ось райцентр, в якому робили зупинку — Пирятин — хоч і має давні історичні корені, що йдуть аж у 1155 рік, знаменитим на весь Радянський Союз став лише у 1963-у, коли на екрани вийшла кінокомедія “Королева бензоколонки”. Саме тут київська кіностудія ім. Довженка вела зйомки картини і увічнила на плівці пирятинську придорожну башту. Запам'яталась глядачам і чудова гра акторки Надії Румянцевої, яку гладачі знають і за фільмом “Дівчата”, озвучуванням пісень у “Кавказькій полонянці”, ролей у мультфільмах. За цікавими розповідями непомітно збігають кілометри доріг. Аж ось і Переяслав-Хмельницький. До речі, друга частина у назві додалась лише у 1943 році — на честь гетьмана Богдана Хмельницького, який у цьому місті 8 січня 1654 року підписав історичну угоду з Росією про дружбу і взаємодопомогу. А загалом має дуже древню історію, згадується ще в 907 році в договорі князя Олега з великою Візантією, як одне з найбільших міст Київськоїх Русі. Інший наш правитель — Володимир Мономах заклав тут міцну фортецю для захисту південних кордонів держави від набігів ординців. А загалом з Переяславом пов'язано багато уславлених імен — політичних діячів, письменників, композиторів, істориків, художників. Тут народилися гетьмани Яким Сомко та Павло Тетеря, єврейський письменник Шолом-Алейхем, художник-монументаліст Петро Холодний, засновник Академії архітектури України, автор проекту будинку Верховної Ради Володимир Заболотний; жили й працювали просвітитель-гуманіст, педагог Григорій Сковорода, Герой України, почесний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Михайло Сікорський. І окремо скажемо про недноразове перебування у місті поета, художника, громадського діяча Тараса Шевченка. Жив він у будинку свого товариша, лікаря Андрія Козачковського. Саме тут в ніч з 24 на 25 грудня 1845 року було створено «Заповіт», який згодом став відомий на весь світ. Сьогодні це – Музей Заповіту Тараса Шевченка. З нього й почали охтирчани знайомитись з численними історичними і культурними музеями більш ніж тисячолітнього міста. Зокрема, у цьому, шевченківському, оглянули кімнати, де працював і відпочивав Кобзар, речі, якими користувався, авторські тексти поета і його малюнки. Крім знаменитого “Заповіту” Тарас Григорович написав тут і такі шедеври як «Наймичка», «Кавказ», «І мерт-вим, і живим», «Давидові псалми», присвяту до поеми «Єретик». Поезія «Переяславської осені» 1845 року стала основним доказом для царської охранки у звинуваченні поета в антидержавницький настроях його творів. Без суду Кобзаря заслано в далекі оренбурзькі степи солдатом. Але після повернення із заслання Шевченко ще двічі приїздить до Переяслава. Охтирчани оглянули й інші зали — літературно-художні, меморіальні, виставкові та істо-ричні. А невдовзі на нашу делегацію чекав ще один музей, зовсім іншої спрямованості, іншого історичного відрізку часу. Розміщений він у одній із численних церков, але розповідає про події Великої Вітчизняної війни, коли на цій території радянські війська вели запеклі бої за взяття і утримання плацдарму для наступу на Київ. Називається він “Музей-діорама "Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року". Дуже хвилююче звучала розповідь екскурсовода про ті події... Доки залишався час до початку екскурсії у наступному музеї, маємо змогу поспілкуватись з учасниками нашої спільної поїздки пам'яті. А на черзі — відвідування Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпря́н-щини, який належить до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Хоч розташований вже на околицях Переяслава-Хмельницького, але подорожуючі ніколи не оминають його, тому може позмагатись за числом відвідувань з найзнаменитішими столичними музеями. Він в усьому оригінальний. Розташований просто неба, на 30 гектарах території можна побачити найнеймовірніші експонати — від скіфських пам'яток до макета космічного “Лунохода”. Під затишним пологом лісу відтворено стоянки часів неоліту, селянські двори, церкви різних епох, хати священиків і бджолярів, літературні меморіали, старовинні поштові станції, літаки і козацькі залоги. Й доби не вистачить, що обійти усе це історичне багатство... До уваги відвідувачів 122 пам'ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам'яток матеріальної і духовної культури. А розпочато було створення цього унікального куточка на тутешній Татарській горі у 1964 році на честь 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. До речі, через гору проходить і шлях, по якому в свій час ступали Григорій Сковорода й Тарас Шевченко... Охтирчани були просто вражені перебуванням у такому незвичайному місці. День вже давно перейшов на другу свою половину, і делегація з Охтирки вирушила до однієї з цетральних площ Переяслава-Хмельницького, де у парку Слави біля меморіалу визволителям землі Переяславської, вшанували пам'ять полеглих героїв. В тому числі й наших земляків. Невеликий мітинг відкрив член ради осередку ветеранів війни і військової служби “Маю честь” Валентин Солошенко. Голова районної ветеранської організації Тамара Кучеренко говорила про те, якою ціною дістається мир на землі, зачитала хвилюючий вірш свого сина, який той написав ще школярем. У складі нашої делегації до Переяслава приїхала й дочка одного з учасників битви за Дніпро в'язівчанка Лідія Луценко, згадувала про свої пошуки у військових архівах відомостей про місце загибелі батька, та пам'ятника воїнам уже тут, на дніпровських кручах. Ветеран авіаційної частини, що базувалась під Охтиркою, Ніна Новоселець виконала для присутніх щемну пісню... План перебування на Переяславщині делегації охтирчан завершувався. На зворотньому шляху, залишаючи древнє місто, гості не могли не побувати і на його південній околиці, де можна було помилуватись сивим Дніпром. Могутньою українською річкою, що стільки бачила на своєму віку, в тому числі і битв — від княжої доби, до грізних років Великої Вітчизняної. Але люди в усі часи мужньо відстоювали свою рідну землю. Заради її нових, світлих, щасливих днів... |
| Останнє оновлення ( Понеділок, 30 травня 2011, 08:40 ) |
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису