|
 Над нами на невеликій висоті красиво пройшла четвірка літаків Як-52. Перехоплює дух, коли бачиш таку картину. Навіть якщо не маєш безпосереднього відношення до крилатих машин... А що вже говорити про тих, хто віддав авіації все життя, хто свого часу, можливо, сам піднімався в небо на таких навчально-тренувальних машинах, коли опановував науку літати, або допомагав робити перші кроки в професії молодим курсантам. По-особливому сприймаються ці літаки саме тут, де багато охтирських авіаторів починали свою службу — в місті Чугуєві Харківської області — на базі військового авіаучилища. Скільки згадок спливає, коли бачать ці алеї, плац, адміністративні і побутові корпуси, казарми... Тут пройшли молоді роки, тут оволодівали знаннями, знаходили друзів, будували плани на майбутнє. Не часто і не всім вдається ось так повернутись у молодість. А групі охтирських льотчиків і техніків літаків пощастило — завдяки міській організації ветеранів війни і військової служби “Маю честь”, на чолі якої стоїть теж авіатор, нині депутат міської ради Леонід Могилко.
Нашу делегацію в числі багатьох інших восени 2011 року було запрошено на ювілей — 80-ліття Харківського університету Повітряних Сил — навчального закладу, що об'єднав у своєму складі 2 академії та 9 вищих військових училищ, які вели підготовку льотчиків, штурманів, інженерів-радіотехніків, спеціалістів зенітно-ракетної техніки.
Це справді унікальний за своєю потужністю, професорсько-викладацьким складом, навчальною базою центр прикладів якому важко знайти на теренах не лише України, а й всього Радянського Союзу. Заклади, які діють тепер як одне ціле, за час свого існування підготували стільки фахівців і такого високого класу, що вони стали основою всіє авіаційної військової галузі не лише колишніх 15 республік Союзу, а й сприяли росту рівня авіації деяких зарубіжних країн, що розвивались. Доклав до цього зусиль і колектив Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків, цієї чугуєвської бази, з якими нерозривно пов'язана доля охтирського навчального авіаполку. Ми пишаємось тим, що і у нас проходили службу льотчики, які згодом ставали командирами частин, з'єднань, головнокомандувачами, міністрами Збройних Сил держав, йшли в науку і вищу школу. Саме на охтирському летовищі розпочинали свою підготовку курсанти, які ставали кращими льотчиками країни, а професійний рівень окремих дозволяв потрапити навіть до загону космонавтів. Дуже багато хто зі славетних випускників приїхав на побачення зі своєю альма матер. Радістю зустрічі з друзями, молодістю була наповнена вся атмосфера ювілейних заходів. Справді з легендарними людьми, які залишили свій слід в історії авіації держави, мали змогу поспілкуватись і охтирчани. Зокрема, з маршалом авіації, колишнім міністром оборони Радянського Союзу Євгеном Шапошниковим.
Кілька слів про тих, хто приїхав на ювілей університету з числа представників ветеранського осередку “Маю честь” з Охтирки. Це його голова Леонід Могилко, який під час служби в авіаполку очолював підрозділ зв'язку; Петро Бринжала — командир ескадрил'ї, військовий радник в роки війни в Афганістані; Володимир Новіков — начальник групи керування польотами авіабази; Анатолій Чихута — заступник командира ескадрил'ї та Валентин Солошенко - заступник “комеска” з політичної частини; Микола Михальков — фахівець військового спецвідділу; Ігор Шарай — командир авіаланки, льотчик 1 класу; Іван Чебукін — технік літаків. Хочеться висловити подяку Леоніду Могилку, усій делегації авіаторів за сприяння в проведенні цих зйомок, і окремо згаданому вище Валентину Солошенку та ще одному нашому ветерану авіації Ільдару Бекбулатову за методичну допомогу в створенні репортажу.
Тим часом охтирські авіатори спілкувались з начальником Харківського університету Повітряних Сил, доктором військових наук, генерал-лейтенантом Віктором Ткаченком.
Важко уявити якийсь інший захід, на який зібралось б в одному місці стільки генералів, воєначальників, спеціалістів всесоюзного масштабу, справді видатних, шанованих людей, як того дня у Чугуєві! Особливе ставлення в усіх учасників події було до космонавтів, найперше, до Олексія Леонова — двічі Героя Радянського Союзу, генерал-майора авіації, людини, яка першою на планеті у далекому 1965 році вийшла у відкритий космос. Вперше він піднявся в небо саме тут, у Чугуєві. І тепер з задоволенням ходив по території, згадував знайомі місця. Х Поговорили й ми з Олексієм Архиповичем — про Охтирку. З легендарною людиною всі з задоволення фотографувались, брали автографи, запрошували пригадати своє авіаційне минуле.
Багато цікавих людей зустріли того дня в Чугуєві. І особливо приємно було бачити, говорити з тими, хто мав безпосереднє відношення до Охтирки. Ось молодий, статний офіцер радо вітається з нашою делегацією. Це Микола Тепан - нині генерал-майор, начальник авіації Прикордонних військ України.
До розмови приєднуються ще два генерали — Байдак та Зозуля, які теж з задоволенням згадують Охтирку. Емоційно відгукнувся про Охтирку й Петро Масалитин — генерал-лейтенант, колишній командуючий Прибалтійським військовим округом.
А ось і добре знайомий охтирським авіаторам Сергій Макоцеба — один з командирів нашого 809 полку, згодом заступник начальника військового авіаучилища.
Нова приємна зустріч. Іван Чайка нині — заступник директора фірми з організації польотів на дирижаблях, працює в Москві. Пригадав немало цікавого про свою службу на Охтирщині.
До ювілею Харківського університету Повітряних Сил випущено книгу “Життя в авіації і людські долі” — справжню енциклопедію життя військових навчальних закладів, що увійшли до нього. Головним укладачем був Петро Чуйко, а співавтором у розділі про наш 809 авіаполк - охтирчанин Анатолій Чехута.
Звичайно, крім можливості побачити друзів, поспілкуватись, план проведення 80-ліття військового університету передбачав і офіційні заходи, теж досить приємні. З нагоди ювілею напередодні у Харкові на території университету, було відкрито пам'ятник маршалу авіації, тричі Герою Радянського Союзу легендарному повітряному асу Іванові Кожедубу, ім'я якого носить об'єднаний навчальний заклад, а в курсантському клубі - музею бойової слави, рівень якого високо оцінили поважні гості. У найбільшому театрі Харкова — опери і балету імені Лисенка відбулась урочиста частина та концерт для гостей свята. А цього дня у Чугуєві відбулось вручення бойового прапора 203 Чугуєвській навчальній авіаційній бригаді. Проходило воно дуже урочисто, комбриг отримав прапор від командуючого Повітряними Силами української армії генерал-лейтенанта Сергія Онищенка. Команду¬ючий звернувся до присутніх з трибуни. Х
Привітав особовий склад маршал авіації Євген Шапошников. Х Колишній міністр оборони Радянського Союзу вручив чугуєвській бригаді портрет досить відомої в авіації людини — Віталія Папкова. Євген Шапошников наголосив, що саме Віталій Іванович був прототипом співочого льотчика “Маестро”, якого у фільмі “В бій ідуть тільки старики” талановито зіграв Леонід Биков.
Звернувся до військових генерал-майор авіації, уславлений космонавт Олексій Леонов.
На трибуні серед военачальників з'явилась тендітна жінка — міський голова Чугуєва Галина Минаєва. У Галини Миколаївни була ще одна приємна місія. В архівах міськради є особливий документ — рішення від 27 лютого 1966 року про присвоєння космонавту Олексію Леонову звання “Почесний громадянин міста Чугуєва”. Напередодні ювілею документ відповідно оформили і тепер яскравий диплом з повагою вручають Олексію Архиповичу.
Офіційна частина завершується урочистим проходженням сьогоднішніх молодих льотчиків. А виступи гостей свята продовжуються вже у більш тісному колі — на зустрічі випускників різних років. До усіх звертаються зі спогадами, теплими словами воєначальники і поети-авіатори, космонавти і льотчики-випробувачі. Для охтирчан особливо пам'ятним став виступ Олександра Волкова — відомого космонавта, рекордсмена за тривалістю космічного польоту; а розпочинав він своє льотну біографію під Охтиркою.
Спілкування авіаторів різних поколінь продовжувалось. Пригадували імена, події, дати. У спогадах ветеранів звучала й така дата — 5 лютого 1952 року. Саме тоді директивою Генерального штабу Збройних Сил Радянського Союзу було створено війську частину під умовною назвою № 19109, яка 1 квітня отримала справжнє ім'я - 809 навчальний авіаційний полк. Тобто, 5 лютого і є днем народження авіаційної частини, що більше 30 років діяла під Охтиркою. Гарна нагода привітати увесь особовий склад, льотчиків, спеціалістів технічних служб, усіх, в чиїй долі було і є місце авіації. Не сказати кращих побажань, ніж прозвучали на ювілеї від командуючого Повітряними Силами Збройних Сил України генерал-лейтенанта Сергія Онищенка.
Телеканал “Пульсар” приєднується до цих теплих слів. Сподіваємось, що ця телепередача саме в день народження навчального авіаційного полку буде для охтирських авіаторів приємним подарунком.
|
