|
|
|
Субота, 05 червня 2010, 08:54 |
 |
 |
 |
|
 Є в Охтирці невеликий провулок Шмідта. Щоб глядачі зорієнтувались, скажемо, що розташований він за сьомої школою, по дорозі до акціонерного товариства «Сад». Вузенький, як і більшість подібних у місті; звичайно, без твердого покриття – жителі самотужки вистеляють битою цеглою ями біля дворів. Теж не новина, що про нормальне вуличне освітлення тут давно забули, немало через те страждають темної пори, надто довгими зимовими вечорами. Але, що вдієш, живуть… У турботах про благополуччя надіються більше на власні сили. Зокрема, небагатий щоденний стіл забезпечують завдяки городам. Розмірами вони у «шмідтівців» такі, як і скрізь – за офіційними паперами. Але існує скромна перевага: виходять городи до річки Охтирки, отож частина місцевих жителів працюють і на додаткових до сучасного земельного нормативу сотках. Така перевага з’явилась не вчора, а, без перебільшення, одне чи навіть два століття тому – за свідченням людей, ще їхні діди оселялись тут, будувались, виходячи з величини майбутніх городів. До честі тутешніх господарів, вони не дали зарости території в «тилу»бур’янами, перетворитись у пустир. Ретельно обробляють, здобрюють, засівають корисними рослинами. Площі, як може здатись, все ж не надто великі – у кого 12, 15, у кого трохи більше 20 соток. Але користі від них людям справді багато.
|
|
Останнє оновлення ( Вівторок, 11 січня 2011, 14:44 )
|
