|
 Виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні підприємства — такі солідні назви мають установи, які населення за традицією називає жеками. В Охтирці їх три. І якщо поцікавитись у представників зовсім різних мікрорайонів, як вони оцінюють роботу своїх житлових підприємств, частіше за все у відповідь прозвучить цілий список того, що не було зроблено. Є, звичайно, окремі будинки, під'їзди, які дочекались “манни небесної”, у вигляді пофарбованих панелей, відремонтованих східців чи замінених вхідних дверей. Та навіть такі “щасливчики”, як правило, не мають усіх благ у комплексі: стіни побілені — але ж дах підтікає, зовнішні двері виглядають більш-менш — однак внутрішні зовсім відсутні, ліфт полагоджено — а підвали заливає вода, що стікає з давно не ремонтованих кранів. До речі, навіть просто списку того, що входить до поняття “плата за квартиру” переважна більшість мешканців ніколи в очі не бачила, не те що стовідсоткового виконання обов'язкових пунктів угоди.
Представники житлових підприємств зазвичай пояснюють усі негаразди недостатністю коштів. Звичайно, є така проблема. Але ж у якій галузі фінансування зараз таке, як хотілося б? Однак стараються не допускати накопичення такого числа ускладнень, що роками не зникають у сфері експлуатації житлового фонду. Наскільки ефективно використовуються кошти, які все ж надходять на рахунки жеків? Питання риторичне. То коли ж мешканці таки дочекаються, що житимуть у чистих, світлих, теплих, затишних оселях, а не в багатоповерхових “шпаківнях”, які з усіх боків обступили побутові негаразди?
Дехто з охтирчан вирішив не покладати надії на чергові реформування галузі житлового господарства, а пішов кардинально іншим шляхом. Просто відмовились від неповноцінних і недешевих послуг виробничих ремонтно-експлуатаційних підприємств. Обслуговування будинків взяли у свої руки — тобто створили об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). У цьому існує позитивний досвід інших міст. Подібні об'єднання вже реально діють і в Охтирці. Побачити переваги таких, можна, зокрема, побувавши у двох сусідніх будинках по вул. Генерала Батюка. Обидва дев'ятиповерхові, приблизно однакового планування, свого часу обслуговувались одним житловим підприємством. Але умови проживання в них тепер помітно відрізняються.
Будинок під номером 6 б так і залишився “жеківським”. Що тут побачимо? Знайома для більшості охтирчан картина - обшарпані сходи, облуплені зовнішні фасади. Біля цього входу — одна скромніша за другу лави (не дуже надійні на вигляд і зрозуміло, без спинок), замість цивілізованих урн для сміття — в кращому разі принесене кимось відро з-під фарби “Снєжка”, у гіршому випадку — вже дещо розвалена від опадів картонна пакувальна коробка, щоб недопалки не перекочувались по всьому тротуару (він теж до речі, далеко не першої свіжості). І знайомство з внутрішніми приміщеннями не викликає позитивних емоцій. Як часто трапляється на об'єктах, закріплених за житловими підприємствами, за першими дверями других, для захисту від холоду, не побачите (чи розвалились від бездоглядності, чи давно хтось поцупив). Не в захоплені і місцеві жителі, і гості від таких поштових секцій. Стіни під'їзду, схоже, чимало років не бачили фарби, облупились як у старому хліві для худоби. Звісно, не обійшлось без того, щоб хтось не залишив сміття на підлозі, підвіконні, по різних закутках. Ще й запах у повітрі стоїть, такий, що хочеться швидше вийти на вулицю — зовсім не нагадує запах затишної людської домівки. Недарма ж багато мешканців “жеківських” багатоповерхівок, зовсім не з теплом відгукуються про своє житло.
Залишимо цей незатишний об'єкт, де, скажемо в лапках, “господарює” житлове підприємство, і побуваємо біля іншого, що взятий на обслуговування об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків. Знаходиться всього за кілька десятків метрів звідси, а стан його відрізняється в усьому. Отже, ми на вул. Генерала Батюка № 6 а. Територія навколо ретельно доглянута. Біля кожного під'їзду зручні, ретельно пофарбовані лави для відпочинку (причому, навіть відламаних дощок ніде не помітно). Поряд біля кожної встановлено однакові урни для сміття. Фасади дев'ятиповерхівки старанно відштукатурено, пофарбовано. Над входами до під'їздів влаштовано навіси, двері скрізь — металеві, з кодовими замками. Над дверями — не лампочка хитається на дротині, як це звично у багатьох багатоповерхівках, а сучасний світильник, який і виглядає добре, і яскраве світло дає, ще й є енергозберігаючим. Приємно було подивитись і на освітлення на сходових майданчиках. Тут світильники повністю відповідають вимогам і техніки безпеки, і естетичним, і багато енергії не потребують.
Ще є, звичайно, до чого докласти рук, але і на сьогодні вже немало відремонтовано; панелі, стіни, поштові скриньки, перила сходів мають належний вигляд. Ось так буває, коли у будинку з'являється справжній господар. Дуже важливо, щоб очолювала об'єднання співвласників людина небайдужа, відповідальна. У ОСББ “Світанок” керівник саме такий. Хоч розповідає про усі успіхи досить скромно.
Разом з Сергієм Цвиком ми побували у приміщенні тепловузла, де встановили обладнання, з допомогою якого регулюють подачу тепла у квартири, мають прилади його обліку. Тобто холодніше на вулиці — збільшили подачу, за вікном відлига — скоротили витрати тепла. На практиці знають — це дає кожній сім'ї 100-150 гривень на місяць економії. У цій дев'ятиповерхівці вдалось також виконати поповерхову циркуляцію, контури заземлення, далі працюють над вдосконаленням роботи системи опалення.
Ми поцікавились, що думають про роботу об'єднання “Світанок” самі жителі цього будинку.
Немало цікавого про роботу ОСББ “Світанок” розповіла його головний бухгалтер.
Ось такі підсумки знайомства з діяльністю одного з охтирських об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Члени діючих таких об'єднань не хочуть повернення до старих часів, коли в їхніх будинках давали лад виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні підприємства. Над цим варто замислитись...
|
