Спогади колишнього остарбайтера

Останні постріли страшної Великої Вітчизняної війни прогриміли для українців 67 років тому, а болючі спогади тих, кому судилося стати свідками страшних подій, досі ранять душі. Однією з чорних сторінок історії того часу був період примусового вивезення працездатного населення в Німеччину. Остарбайтери — так називали вивезених людей. Згодом слово, що означає “працівник зі сходу”, стало синонімом іменника “раб”. Справжнім інформаційним скарбом для нашого міста є Тетяна Олексіївна Анцифорова — колишній остарбайтер, жінка, яка пережила не тільки всю війну, а й два голодомори. За ініціативи працівників Центральної районної бібліотеки відбулася зустріч охтирської молоді з цією людиною. Тетяна Олексіївна, якій уже майже 92 роки, знайшла в собі сили поділитися спогадами з юним поколінням, оскільки розуміє, на скільки важливо є встигнути передати неоціненний досвід. Старенька з болем згадує пережите, але, не зважаючи на вік, пам'ятає події минулого з вражаючою точністю.

За словами Тетяни Олексіївни, після приїзду в німецьке місто Потсдам, найкращих робітників забрали на свої господарства багатії-німці, решта ж пішла працювати на заводи. Самій героїні зустрічі довелося майже весь період трудитися на землі — вирощувати городину. Для тоді ще молодої сільської дівчини така робота була знайома з дитинства і вдавалася добре. Довгі однакові бараки, в яких мешкало по 20 людей в кімнаті, двоповерхові ліжка з набитими стружкою матрасами — ось як минала молодість остарбайтерів.

З керівництвом табору Тетяні Олексіївні і тим, хто працював разом з нею, пощастило. Не зважаючи на добру вдачу начальника табору, за будь-яку провину остарбайтерів могли відправити в концтабір, звідки вони поверталися мало схожими на людей — худими і вимученими.

З особливим трепетом вислані на роботу до Німеччини люди чекали на інформацію про події на фронті.

Тетяна Олексіївна розповідає, що зовсім поряд з їхнім був табір, де утримувалися військовополоненні з України. Не зважаючи на власне тяжке становище, остарбайтери знаходили можливість допомагати землякам, взятим у полон, продуктами харчування.

Двадцять третє квітня 1945 року назавжди закарбувалося в пам'яті Тетяни Олексіївни Анцифорової, адже саме в цей день її визволили з німецького рабства.

Нагадаємо, що за офіційною інформацією під час німецько-радянської війни з республік Радянського Союзу, що були окуповані нацистами, до Райху було насильно вивезено на роботу понад 3,0 млн. громадян. За тими ж даними з України протягом 1941— 44рр. на роботу до Німеччини було вивезено 2 млн. 300 тисяч чоловіків, жінок та підлітків. Але навіть ця вражаюча цифра не віддзеркалює справжньої карини тогочасних подій. Існують данні, що українців-остарбайтерів було значно більше. Сьогодні у людей, які віддали своє здоров'я і молодість чужій державі, на устах єдине побажання майбутнім поколінням: щоб ніколи і нікому не довелося знову пережити голод, війну і рабство.