Джерело на околиці Олешні називають чудодійним |
||||
|
 Якщо буде нагода побувати в Олешні, радимо відвідати, зокрема, ось ці два незвичайних місця. Свято-Покровська церква цікава тим, що то — перший храм на Охтирщині, який побудували в наш час замість існуючих раніше, але зруйнованих за радянської влади. Відзначимо також те, що розписи, ікони починали виконувати не в спеціалізованих майстернях, а місцеві художники під керівництвом знаного у нас майстра пензля Івана Шаповала. До того, що варте уваги, віднесемо й факт, що і першим настоялем, і нинішнім стали святі отці, які раніше були шкільними вчителями. До речі, отець Олександр живе в Чупахівці, отож щоразу, вирушаючи на службу, долає чималу відстань — частину її, коли немає попутного транспорту, навіть пішки, а це не менше 11 кілометрів в один бік... У нього зараз немало й турбот, пов'язаних з необхідністю ремонтів існуючих приміщень. У той же час достатньо уваги приділяє й ще одному, дещо специфічному об'єкту — джерелу на околиці села. Вважається, що його вік налічує кілька сотень років, але лише нині, завдяки клопотам отця Олександра, залученню благодійників, вдалось все облашувати. Охтирчанин Роман Солушенко допоміг з будматеріалами, отож поставили надійний зруб, проклали доріжки, керівник і головний бухгалтер Лебединського КХП подбали про альтанку, матеріально підтримав і уродженець Канади Степан Песоцький. Чим взмозі, надають сприяння сільська рада, жителі села різного віку та занять, і не лише олешняни. Зокрема, завжди готова прийти на допомогу родина Кужелів з Грінченкового (до речі, того дня Олександр Володимирович і Людмила Іванівна відвідали джерело в Олешні).Тепер тут все виглядає досить пристойно, хоч хочеться зробити ще більше. Адже джерело дарує не просто воду з високими якісними показниками, вона вважається чудодійною. Про яскраві випадки зцілень тут розповідають немало. В Олешні крім випадків зцілень, говорять і про те, що у свій час у колодязьному зрубі спостерігали навіть явлення ікон. На підтвердження думки про чудодійні сили джерела отець Олександр наводить ще один приклад, вже цьогорічний. У недалеких звідси заростях комишів трапилась пожежа. Вона миттєво охопила величезну територію і стугоніла так, що годі було й сподіватись її приборкати. Населення охопила тривога, дехто вирушив навіть до церкви молитись про заступництво. Та коли від стіни вогню до споруд джерела залишались лічені метри, напір пожежі згас, неушкодженими залишились і деревця, що росли поруч з альтанкою. По це в селі згадують з особливими почуттями. |
| Останнє оновлення ( Вівторок, 17 квітня 2012, 13:51 ) |
