Охтирчани пораділи святу Івана Купала. Прямісінько в центрі міста... |
||||
|
 Одне з найулюбленіших в народі свято — Івана Купала — знов порадувало серця багатьох. Воно в числі тих незвичайних, що дійшли до нас з древності, зберегли в собі обряди, звичаї, яких дотримувались наші предки ще у дохристиянські часи. Свято приурочували до літнього сонцестояння - найдовшого дня й найкоротшої ночі року. За новим стилем свято відбувається напередодні урочистостей на вшанування за православним календарем Різдва Івана Хрестителя. Отож за багато століть найголовніші риси і традиції різних вірувань у народі переплелись ніби в одне свято, об'єднавшись навіть у назві. Віки промайнули над землею, багато змінилось у нашому житті... Але і досі люди різного віку на всій території, де оселились слов'яни, з приємним душевним трепетом очікують таємничого вечора з 6 на 7 липня, щоб долучитись до свята. Приємно, що і в нашому місті потурбувались про його організацію. На місці майданчика поблизу центру культури і дозвілля “Кнєжа” було влаштовано ніби справжню галявину на околиці поселення — з плетеними тинами, лавами, колодязем з журавлем, сходи імпровізованої сцени густо посипані зеленою травою. Звідси — рукою подати до річки Охтирки, яка ще до початку ліричної концертної програми перетворилась у місце зібрання гостей і учасників святкового дійства. Тут прогулювались, фотографувались представники різних поколінь охтирчан. Варто відзначити, що багато було молоді, причому з чудовими, різнобарвними вінками. Багато хто прийшов заздалегідь, відпочивали поблизу водойми, навідувались сюди й протягом вечора. А тим часом на сценічному майданчику все більше розгортались святкові події. Того вечора привітати земляків з таким шанованим у народі святом прийшли гості - в.о. міського голови, секретар міськради Олександр Цілуйко, депутати Сумської обласної ради охтирчани Олександр Єрмак і Юрій Меєрович, із Сум завітав Олександр Будник, який теж представляє інтереси жителів нашого міста в обласній раді. Висловлювались про необхідність і надалі берегти нашу спільну історичну спадщину, примножувати народні традиції; побажали хорошого відпочинку цього купальського вечора. І театралізована програма продовжувалась. ...Вважається, що колись у купальську ніч було укладено священний шлюб Бога Сонця, що уособлював чоловіче начало, з Богинею Води, яка символізувала жіноче. Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли з соломи ляльки-опудала Купайло й Марену. На святі можуть з'являтись й інші персонажі-символи — деревце, прикрашене стрічками, добрі і злі духи — домовики, мавки, русалки, потерчата, лісовики й водяники. Але ж добро їх завжди перемагатиме... Співаки й танцюристи змінювали один одного на сцені, після вокалістів дарували своє мистецтво великі творчі колективи. Назвемо хоча б частину ентузіастів сцени, які дарували того вечора людям радість свята: ансамблі “Юність”, “Крошки”, “Івана Купала”, “Елегія”, “Барви”, “Берегиня”, солісти Віра Приходько, Юлія Євстаф'єва, Женя Біленко, Тетяна Сорока, Марина Зроль, чоловічий ансамбль і хор “Джерело” - його диригентом була Олена Кокотова, яка ще й додавала веселого настрою гуморесками Павла Глазового. Вагомий вклад в організацію купальського свята внесла керівник центру культури і дозвілля Катерина Макаренко. А на сцені вона показала ще й свій творчий доробок знагоди великого народного свята. І ось — наближення кульмінації свята . За традицією в ніч на Івана Купала дівчата спускались до води — чи тихого ставка, чи повноводної річки — і кидали на воду вінки. З хвилюванням спостерігали: куди попливе, туди й заміж вийде, багато значило й те, як довго квітчате диво триматиметься на воді, бо якщо потоне - може трапитись розлука з коханим. Водночас треба берегтись, бо саме в купальську ніч відбувається розгул усіляких злих сил, які здатні лякати молодь. Та ще за кілька хвилин пітьма на галявині розступається — запалюється вогнище. То - чи не головна родзинка незвичайного свята. І присутні на цій театралізованій виставі теж з нетерпінням очікували, що візьмуть участь у розвагах біля вогню. Здавно готували багаття дуже ретельно. Хлопці заздалегідь встановлювали розпірки — купайлицю, дівчата прикрашали її квітами, стрічками. Часто багаття закладали просто величезне, воно швидше нагадувало віху, яка була в діаметрі і метр, і півтора, і більше; а верхівку вінчали колесом. З яким задоволенням усі водили хороводи навколо! Адже таке багаття — символ вогню небесного і земного. Хто проходить через нього, той ніби проходить обряд очищення. Коли полум'я трохи вщухне, треба й пострибати через нього. В народі жива віра — такий вогонь наділяє людину здоров'ям, силою, запобігав усьому злому. І так можна веселитись багато годин. А з першим промінням сонця варто прокинутись, пройти босоніж по купальській росі, яка вважається цілющою, вмитись нею і попросити у природи, в небесних сил здоров'я і добробуту. |
| Останнє оновлення ( Середа, 28 березня 2012, 13:45 ) |
