Храми відроджуються. Допоможіть благородній справі |
||||
|
 Усі ми звикли, що коли мова заходить про церкви, уявляємо споруди, яким не одна сотня років, які увібрали в себе історію народу, його культуру і духовність. Покоління завжди дуже благоговійно ставились до церковних споруд, постійно підтримували в хорошому стані. Адже то — дім Божий і храм наших душ... Але в ХХ столітті стався величезний злам у ставленні до релігійності, справ духовних. За радянського ладу докладалось максимум зусиль, аби знищити віру людини, а тим більше, самі церковні споруди. І ті монументальні храми, про які прихожани дбали віками, за лічені хвилини злітали в повітря від закладеної вибухівки... Їх розбирали на будматеріали, в кращому випадку, залишали без хрестів і куполів під якісь склади, і вони з часом самі руйнувались. Врешті, за кілька десятиліть ми втратили величезну кількість церков, які мали й архітектурну, й історичну, й культурну цінність. Дуже багато населених пунктів залишились без храмів взагалі. А про будівництво нових не могло бути й мови. Отож і вкорінилось у свідомості людей — або можемо побачити вцілілий, але дуже древній храм, або ніякого. І ось вже наприкінці ХХ століття, коли існуючий лад змінився, почали з'являтись думки про можливе повернення спільного духовного багатства. І на Охтирщині справжньою несподіванкою була новина, що повинен з'явитись новий храм у Олешні — не відремонтований, а саме новий. Існуючі раніше були знищені: Преображенський — відразу після Жовтневої революції, там стоїть Будинок культури. А Свято-Покровський, де зараз приміщення сільради, згорів пізніше. За одними свідченнями — від необачності, але частина населення вважає, що був підпал — хтось хотів знищити сліди крадіжки зерна, що там зберігалось. І ось за наших часів знайшлась людина, яка готова була взяти на себе всі турботи про збиранню коштів та будівництві храму, як то кажуть з нуля. Це Ігор Соловей. Нині він настоятель Свято-Преображенської церкви в Охтирці, а тоді це був в недавньому минулому вчитель, котрий здобув і духовну освіту, бажав вчити людей добру і з допомогою молитви. Приємно відзначити, що у Ігоря Івановича з'явились помічники і послідовники, отож нині бачимо в селі прекрасний храм, куди приходить багато місцевих жителів, приїздять і гості з інших районів і регіонів нашої країни та навіть з ближнього зарубіжжя. В біографії нового храму і досі залишається багато незвичного, що вражає при більш детальному знайомстві. Сподіваємось, що у телеканала ще буде нагода познайомити глядачів з історією спорудження і благословенними буднями цього храму, так би мовити, однолітка багатьох з наших земляків. До речі, назву свою прийняв від Свято-Покровської церкви. Нинішній настоятель храму дуже багато може розповісти про його головні ікони. Цікаво, що отець Олександр теж у минулому вчитель — це мудра, щира людина, проповідями і розповідями якої заслуховується багато місцевих жителів та гостей села. В ньому поєднуються риси і святого отця, і педагога, і господарника. Адже крім проведення служби, треба і про опалення храму подбати, і про вчасні ремонти. Дуже вдячний усім, хто готовий допомогти як у щоденних турботах, так і в справах масштабних. Сільській церкві непросто зібрати достатньо коштів на те ж фарбування стін, стелі, лагодження даху тощо. До речі, і зараз тривають серйозні ремонтні роботи, допомоги в яких отець Олександр просить у благодійників. І дуже вдячний усім, хто уже відгукнувся. В тому числі керівнику агрофірми “Піонер” Олександру Кужелю з Грінченкового, який не раз надавав сприяння цьому храму, сам щиро бажає відродження духовності в рідному краї. Олександр Володимирович говорить про відродження церкви у широкому розумінні слова. Повністю підтримує його в цьому плані отець Олександр. Але до того є у священика і зовсім конкретні задумки щодо благоустрою успішно діючої тут церкви і навіть у новому будівництві — але вже не в Олешні, а в розташованій неподалік Ланратівці. Село не таке й маленьке, теж, кажуть, колись мало церкву, але тепер про свою можна лише мріяти. Та отець Олександр хотів би, щоб це не залишалось ще на роки лише мрією. Як у свій час отець Ігор, він теж готовий взяти на себе нелегку ношу будівництва. До повної реалізації планів ще, звісно, далеко, отож священик, щоб мешканці Лантратівки не почували себе зовсім відірваними від церковного життя, потурбувався про відкриття у селі молільної кімнати. Дякує за сприяння в цьому голові сільради Костянтину Залавському, керівнику місцевого сільгосптовариства “Жасмін” Івану Яременку. Хоч вона розташована у пристосованому приміщенні, але намагались якомога краще обладнати її під духовний куточок. До речі, на чільному місці тут — Володимирська ікона Божої матері. Саме її ім'ям хочуть назвати і храм, про який мріє усе село. Вже і найбільш підходящу територію вибрали — у самісінькому центрі. Приємно відзначити, що в питаннях будівництва церкви ініціативу отця Олександра підтримують і у Сумській єпархії, і благочинний Охтирського округу отець Євгеній, і керівництво сільської ради. Отож потяг до відродження духовності в народі є. І, звичайно, наші храми — діючі, й ті які проектуються, чекають реальної підтримки. від населення, керівників різних рівнів, підприємців, які зуміли відлагодити власну справу і готові посприяти справам духовним. Є і конкретні адреси, де чекають їхньої допомоги — зокрема, у нашій невеликій затишній Лантратівці. |
| Останнє оновлення ( Понеділок, 05 березня 2012, 14:37 ) |
